Rambler's Top100

Меценат проекта

Сергеевка на русском Sergeevka in english

КУРОРТ   У МОРЯ

КАТЕГОРИИ

 

О камчатке География История Погода Камчатки

Литература о Камчатке, камчатских авторов... - «Камчатский форум». Камчатка, Петропавловск-Камчатский, Елизово

Читать бесплатно книгу Описание земли Камчатки, Степан Крашенинников

О Камчатке

Важная информация

Книги по истории Камчатки | Камчатка, Петропавловск-Камчатский: история Камчатки, история Петропавловска-Камчатского, фото Камчатки

Камчатка

Вулканы Камчатки, факты и подробное описание

Интересные факты о камчатке

История освоения Камчатки

 

Doctor Bartosh - автор уникальной методики
Новое ВРЕМЯ. Информационно-развлекательный еженедельник. Новости города Аккерман. Крымская баннерная сеть

 

 

На далекій Амазонці не бував я ніколи

Взагалі ні на яку Амазонку ми спочатку їхати не збиралися. Але вже коли маршрут по семи країнах Південної Америки був сформований, Андрій Андрійович розчаровано зітхнув - дуже шкода, каже, що ми не потрапляємо на Амазонку. Власне, що шкода, це я і сам розумів. Південна Америка - це настільки далекий і загадковий материк, що іншого шансу, щоб там побувати, може більше і не бути, а тому хотілося побачити якомога більше за один раз. В результаті, пожертвувавши одним днем ​​в Ріо і ще одним, який передбачалося витратити на дорогу до Сан-Паулу, я сформував ще один вельми зухвалий сегмент подорожі - спочатку з Ріо до столиці країни Бразиліа, потім звідти - до Манауса, а з Манауса - вже в Сан-Паулу, звідки у нас був зворотний виліт. На цьому етапі зламався навіть незламний по частині відвідування нових місць Сергій Сергійович, який заявив, що у нього немає стільки зайвих грошей, щоб летіти чорт знає куди на один день, і краще він залишиться і помре в фавелах Ріо. Довелося летіти удвох. Взагалі ні на яку Амазонку ми спочатку їхати не збиралися

Ось так ми і опинилися на борту літака авіакомпанії GOL, що летить з Бразиліа в Манаус. І при цьому у мене в голові постійно крутилися слова пісеньки, які я і виніс у заголовок розповіді :)

Політ тривав на годину довше, ніж я розраховував, після приземлення виявилося, що тут діє інше поясний час, не таке, як в Ріо. Було вже за північ, так що з'ясовувати, чи ходять автобуси, ми не стали, відразу взяли таксі за фіксованою ціною - 56 реалів. Готель Palace Manaus у нас був заброньований в самому центрі Манауса, прямо на площі, де стоїть місцевий «катедраль Метрополитана». Що цікаво, знайти цей готель вдалося тільки на сайті Hotels.com, на букінг нічого за осудну ціну вже не було, або пропонувалося щось на околицях. Готельчик середньої паршивості звичайно, але зате розташування відмінне, і недорого. Та й нам тут тільки переночувати, а відразу з ранку бігти на екскурсію, дивитися «злиття митних вод» :)

У Манаусі я заздалегідь замовив стандартну екскурсію у місцевої турфірми. Шукати щось на місці не було коли, з огляду на наш вкрай напружений графік. Назва фірми шукати вже лінь, пам'ятаю тільки, що директора звали Леонардо.

Основною складністю при пошуку було знайти таку екскурсію, яка не тільки возить по Амазонці, а й пропонує риболовлю на піраній, і все це за один день. Леонардо все це начебто пропонував. Я оплатив йому всю суму через PayPal за кілька днів до приїзду, і в призначений час за нами в готель заїхав мікроавтобус, щоб відвезти в порт, який виявився досить далеко від центру, де ми жили.

Заправки тут організовані прямо на воді. Прямо як в селі на палях в Брунеї :)

Від'їжджаємо від пристані. Мужик, що махає рукою, це походу якраз директор турфірми :)

Човни на Ріу-Негру

А це вантажний порт. Тут мені відразу згадався не те шкільний курс географії, не те книга "По материках і країнам", читана в дитинстві, де говорилося, що Амазонка судноплавна до самого Манауса. Але ж до океану звідси знаєте скільки? 1500 км! Можете собі уявити, щоб морські судна так далеко вглиб материка забиралися?

Стандартна екскурсія по Амазонці в Манаусі складається з декількох етапів. Але для початку треба нагадати, що сам Манаус стоїть вобщем-то зовсім не на самій Амазонці, а на одному з її великих приток - Ріу-Негру.

Далі потрібно розповісти про те, що поняття «Амазонка» воно у всіх країнах різний. Наприклад, російські географи вважають Амазонкою ту річку, що утворюється на території Перу після злиття двох інших річок - Укаялі і Мараньон. Бразильці цю річку Амазонкою не вважають і називають Солімоеш. В районі Манауса, згідно бразильцям, з цієї самої Солімоеш зливається річка Ріу-Негру, і далі вийшла велика річка і називається Амазонкою. Згідно ж російсько-перуанської версії Ріу-Негру є лише найбільшим з приток Амазонки.

Так що ось першим етапом екскурсії якраз буде те, що вас повезуть дивитися на злиття Солімоеш і Ріу-Негру. Прикол тут в тому, що вода в Солімоеш-Амазонці каламутна і тому світло-бежева, а в Ріу-Негру вона темна (звідси і назва). Після злиття двох річок з такою різною консистенцією вода в загальному руслі дуже довго не хоче змішуватися, і протягом багатьох кілометрів кордон між двома потоками добре видно.

Ось у цій межі кораблик з туристами і робить першу зупинку. При цьому до кораблику тут же причалюють човни, і місцеві діти починають пропонувати туристам сфотографуватися то з лінивцем, то з маленьким крокодильчиком. Зрозуміло, не забезкоштовно.

Потім нам пощастило типу в джунглі. Кораблик причалив до пристані, все вилізли і дерев'яними містками пішли вглиб лісу.

Наш баркас біля причалу

Йдемо по містках вглиб лісу

Містки виводять на болотисте озеро, де на поверхні плавають величезні латаття - Victoria Amazonica.

Іноді вони виростають до такого розміру, що на них може стояти людина.

А взагалі тут тихо і спокійно, і дуже нагадує прогулянки по естонським болотах :)

А на виході на місцевому сувенірному ринку ми купили собі по капелюсі з символікою Амазонії. Гарна була капелюх, але на жаль, на наступний рік, подорожуючи по Шрі-Ланці, я її десь загубив :(

Екскурсанти на причалі

Кораблик в заплаві

Останнім пунктом програми у нас був заїзд в амазонський лодж. Справа в тому, що більшість туристів на Амазонку їде не на один день, як ми, а на кілька. Живуть вони при цьому в т.зв. «Лоджах», хатинах без електрики, що розташовуються поруч з пристанню. Їхали з нами японці якраз і збиралися тут залишитися, для чого у них з собою була взята власна антимоскітна сітка. Ми ж в цьому лодже повинні були тільки пообідати, а Андрій Андрійович ще й половити піраній;)

На місці виявилося, що лодж окупований нашими співвітчизниками з Росії. Вони жили тут вже кілька днів і розповіли нам, ніж їх тут розважали. В один день вони їздили дивитися село, в якій живуть місцеві індіанці, а на інший день їх возили ловити піраній.

Після смачного обіду місцевий гід-розпорядник, який жив в лодже разом з туристами, запропонував Андрію Андрійовичу половити рибу прямо з причалу, з якого наші російські друзі тільки що купалися. Його такий формальний підхід звичайно обурив, але робити нічого, довелося взяти вудку, насадити на гачок шматок м'яса і намагатися щось зловити. Зрозуміло, що якщо тут запросто купаються, то ніяких піраній тут йому зловити не світило. Але Андрія Андрійович виявився теж не ликом шитий - вже через кілька хвилин лову він раптом видав радісний крик, і у нього на гачку забилася якась рибка. По виду навіть була схожа на піранью, правда не з такими страшними зубами. Я потім по фотографії справив її впізнання серед фахівців, це виявився метінніси з підродини піраньєвих! Так що, можна сказати, в лові піраній ми все ж взяли участь :)

Будується автомобільний міст через Ріу-Негру поблизу Манауса

Висаджуємося у лоджа

А потім нас на тому ж кораблику відвезли назад в Манаус. При цьому ми ще раз проїхали під величезним будуються мостом через Ріу-Негру.

До речі, подивився на карту. Міст цей буде пов'язувати Манаус з містом Novo Airão, що знаходиться на стрілці між Ріу-Негру і Солімоеш. Дорога туди - тупикова.

А поки міст ще не відкритий, машини їдуть на поромах, ось приблизно на таких.

Якщо ж хтось надумає їхати з центральної Бразилії на північ, в Боа-Вішту, то паром відправляється з берега Солімоеш, проходить через "злиття митних вод" і висаджує транспорт в Манаусі, звідки вже можна їхати далі. Краще б там міст побудували :)

Так, цікаво було б на машині по Бразилії покататися, але поки хіба що віртуально. Ось, їдемо по мосту Ріу-Негру :)

А в ув'язненні з приводу екскурсії хочеться сказати наступне. Не вірте, коли вам в складі одноденної екскурсії пропонують ловлю піраній. На ділі все напевно вийде так само, як і у нас. Ловля піраній це все-таки досить серйозний захід, тим більше що треба знати місця, де їх ловити. Навряд чи організатори зможуть вмістити все це в рамках одноденного туру. Щоб дійсно половити піраній, треба їхати на Амазонку на кілька днів, як та компанія з Росії, що ми зустріли.

Нас же висадили в порту Манауса і далі ми пішли гуляти вже пішки.

Якось під кінець експедиції фотографувати стало зовсім лінь, тому крім самої головної визначної пам'ятки нічого і не зняв. Щодо центральної площі наш готель і театр Амазонас розташовані ось так -

Театр Амазонас - найкрасивіша будівля в Манаусі. Побудований він був в 1896 році на хвилі каучукового буму, коли місцеві плантатори розбагатіли настільки, що стали запрошувати до себе оперних зірок з Європи. Оскільки місцеве виробництво в Бразилії було відсутнє, всі матеріали для будівництва завозили теж з Європи: залізо було доставлено з Англії, мідь - з Бельгії, мармур та кришталь закупили в Італії, черепицю для купола, поліроване дерево і бронзові деталі - у Франції, а металевий каркас був виготовлений в Шотландії. Єдиним бразильським матеріалом стала місцева амазонская деревина, але і її спочатку відправляли в Європу, а потім імпортували до Бразилії у вигляді вже обробленої меблів або паркету.

Однак незабаром англійці змогли налагодити виробництво каучуконосні гевеї в своїх тропічних колоніях і бразильські плантатори стали розорятися. Слідом прийшов в занепад і театр в Манаусі. Будівля поступово руйнувалося, а його територія заростала ліанами.

Від повного забуття знаменитий театр врятував знятий в 1982 році фільм Вернера Херцога «Фіцкарральдо». Там головний герой намагається побудувати театр в перуанському Ікітос, але в кінці, зневірившись зібрати на це грошей, пливе на весловому човні в Манаус, щоб послухати оперу хоча б там.

І ось в 1990 році театр відреставрували, і зараз в ньому знову виступають артисти. Кумедний факт - Вікіпедія стверджує, що більшу частину трупи складають, хто б ви думали? Білоруси!

З приводу білорусів в театрі ось що мені написав в коментарях один з моїх читачів -

Легко розповім звідки там білоруси :) Є у нас (точніше, на жаль, покинув недавно наш світ), видатний режисер балету Сергій Кортес, що виріс в Аргентині в родині емігрантів з Росії. У 50-х роках він повернувся в Союз і став жити і творити в Мінську. За його ініціативи Білоруський театр опери і балету в числі перших з СРСР виїжджав на гастролі в Ю.Амеріку і зокрема в Манаус. Потім зв'язку з Манаус продовжилися і навіть міцніли. Хтось із білорусів почав працювати там на якійсь постійній основі.

А на площі перед театром стоїть ось такий пам'ятник. Спорудили його тут в 1900 році, і присвячений він був відкриттю бразильських портів для кораблів з різних країн, а не тільки португальських, як було до цього. Чотири кораблі на постаменті символізують чотири частини світу - Америку, Європу, Африку і Австралазія. Так, такі ось географічні новини :)

Подія, на честь якого споруджено пам'ятник, відбулося в 1808 році. У той час Португалією і її заморської колонією Бразилією правил регент. Коли на Іспанію і Португалію напав Наполеон, регент втік з країни в Бразилію. І, оскільки в Португалії йшла війна, для поліпшення збирання податків і прискорення економічного зростання в своїх володіннях він видав указ, за ​​яким Бразилія відкривалася для світової торгівлі. Цим відразу скористалися союзні португальцям англійці, але і Бразилія теж отримала з цього користь, помітно зміцнивши свою торгівлю. А вже в 1825 році вона стала незалежною державою під управлінням сина Жуана VI - імператора.

Забавно - повне ім'я першого бразильського імператора Педру I було - Педру ді Алкантара Франсишку Антоніу Жуан Карлуш Шав'єр де Паула Мігел Рафаел Жоакім Жозе Гонзага Пашкуал Кіпріану Серафим де Браганса і Бурбон, а його сина Педру II - Педру ді Алкантара Жуан Карлуш Леополду Салвадор Бібіане Франсишку Шав'єр ді Паула Леокадія Мігел Габріел Рафаел Гонзага ді Браганса і Аустрія. Вбитися можна :)

Так, і оціните всю важливість постаті Наполеона для всієї світової історії - саме наполеонівські війни привели в підсумку до незалежності всіх країн Південної Америки, включаючи Бразилію.

А ще на цій же площі, що носить ім'я Св. Себастьяна, варто однойменна католицька церква. Побудована вона була в 1888 році, за кілька років до знаменитого театру. Цікавий факт - знаєте, чому у багатьох церков в Бразилії ось така несиметрична конструкція з однією вежею? На цей рахунок у Манаусі ходить легенда - нібито матеріал для другої вежі віз корабель з Європи, але він потрапив у шторм і затонув. Але в дійсності справа там було в іншому - в XIX столітті в Бразилії за дві вежі треба було платити більше податків, ось місцевий прихід і вирішив заощадити таким чином - обійтися всього однією вежею. Як там на каналі TravelChannel - «тепер ви знаєте» :)

А потім ми стали шукати, звідки в Манаусі йде автобус в аеропорт, тому як платити ще раз 56 реалів не хотілося. Автостанція в місті знайшлася з південного боку площі, на якій ми жили. Представляє вона собою роздвоєний шматок вулиці, до якого безперервно під'їжджають найрізноманітніші автобуси. Який з них їде в аеропорт - спочатку зрозуміти було неможливо. Я пішов обшарювати все таблички із зазначенням рейсів і після досить довгих пошуків знайшов потрібний, де був намальований літачок. Ось так зараз автобусний термінал виглядає на Google Street View - Собяніна з бульдозером на них не вистачає :)

Тепер можна було йти за речами. Ми пішли назад в готель, але, що дивно, ніяк не могли його знайти! Нас-то з ранку відвезли звідти в порт на автобусі! Ми кілька разів пройшли вздовж всієї вулиці, у нас була адреса, ми намагалися звіряти номери будинків, але потрібний все ніяк не попадався! Рази з третього або п'ятого тільки зрозуміли, що готель був ну прямо на центральній площі! Ось він - номер будинку 593. А у сусідніх дверей - вже 603. Нумерація як в Італії - кожні двері вважається окремим номером будинку - і в цьому є якийсь сенс :)

А ось літак наш з Манауса в Сан-Паулу вилітав аж о 4 годині ранку. Всю ніч довелося тусуватися на лавочках в аеропорту. Від нудьги спробували в місцевому барі кашасу - гуано рідкісне. Недарма в перекладі з португальської воно саме це слово нібито і означає :)

Що характерно, попередня ніч в Манаусі була нашою останньою нормальної ночівлею за поїздку, тепер уже до самої Нарви нам належало спати то в аеропортах, то в літаках, то в автобусах, то на поромах.

Південна Америка, 22-й день подорожі. ВІДЕО

А летіти з Манауса до Сан-Паулу далеко і довго - години чотири. Пам'ятаючи про це, я перед зльотом добре прийняв. Останнє, що пам'ятаю, це як ми злітали. Літак злегка похитувало, але мені на це було вже наплювати :) З огляду на, що ми всю ніч не спали, я відразу ж провалився в сон.

А прокинувся від того, що стюардеса термосила мене, пропонуючи поснідати. Ми вже підлітали до Сан-Паулу. Ех, завжди б так літати! Заснув - і не треба нервувати і здригатися від кожного стороннього звуку. Незабаром ми сіли в аеропорту Гаурульос, в найбільшому Португаломовних місті світу.

ПОПЕРЕДНЯ ЧАСТИНА ПОЧАТОК Бомжеград Сан-Паулу

Всі розповіді про Південну Америку -

День 1. З Вантии в Езейзу

День 2. Каса Росада, Обеліск і аргентинське танго

День 3. За Буенос-Айресу на двоповерховому автобусі

День 4. Летимо в Уругвай

День 5. Фунікулери Вальпараїсо і пляжі Вінья-дель-Мар

День 6. Сантьяго-де-Чилі та пустеля Атакама

День 7. Сальта і Хухуй || Пурмамарка і тількара

День 8. Болівійська бабуся як двигун торгівлі || місто Вільясон || На поїзді в Уюні

День 9. Уюні - місто залізничників || Саляри-де-Уюні - це просто фантастика

День 10. Болівійський дорожній треш

День 11. Перуанська межа і озеро Тітікака || Пуно і герої Тихоокеанської війни || прекрасна Хуліака

День 12. Райдужний Куско - древня столиця інків || Ольянтайтамбо - як ми не доїхали до Мачу-Пікчу

День 13. Мачу-Пікчу - ми все-таки до нього дісталися!

День 14. Ла-Пас - сама високогірна столиця в світі

День 15. Ель-Каміно-де-ла-Муерте - велотур по Дорозі Смерті || Повернення в Ла-Пас

День 16. Санта-Крус-де-ла-Сьєрра і Антоніо Хосе Сукре

День 17. Нуестра Сеньйора і військовий флот Парагваю

День 18. Водоспади Ігуасу - чудо світу на кордоні Бразилії та Аргентини

День 19. Ріо-де-Жанейро - за п'ять років до Олімпіади

День 20. Карнавал в Ріо - Христос, Цукрова Голова і Самбодром

День 21. Бразиліа - місто, який побудували Жуселіну Кубічек і Оскар Німейєр

День 22. На далекій Амазонці не бував я ніколи

День 23-24. Бомжеград Сан-Паулу

Але ж до океану звідси знаєте скільки?
Можете собі уявити, щоб морські судна так далеко вглиб материка забиралися?
Кумедний факт - Вікіпедія стверджує, що більшу частину трупи складають, хто б ви думали?
Цікавий факт - знаєте, чому у багатьох церков в Бразилії ось така несиметрична конструкція з однією вежею?

  Чем отличается курорт Сергеевка от подобных   курортов Крыма ?

Узнать цены

Прайс в Excel формате

заказать путевку сейчас!!!

 

Сергеевка - курорт на Черном море. Солнечный Берег.

 

РЕКЛАМА

(c) Bartosh Dmitriy 22.05.2001
All rights reserved
Ссылка на сайт ОБЯЗАТЕЛЬНА
Использование материалов сайта только с разрешения автора.