Економічна ситуація в країнах, що розвиваються Південно-Східної Азії в 20-ту річницю кризи, що поширилася з регіону на Росію і Південну Америку, виглядає сприятливо. ВВП зростає, проблем, що призвели до тієї кризи, немає: курси місцевих валют не прив'язані до долара, великий дефіцит рахунку поточних операцій змінився профіцитом. Але з'явився новий фактор: Китай, який в кінці 1990-х рр. був ще слаборозвиненою економікою, тепер займає друге місце в світі за розміром ВВП. Крім того, підвищення процентних ставок Федеральною резервною системою США, а потім і іншими провідними центробанками і можливе зміцнення долара можуть вдарити по азіатським позичальникам (чиї борги сильно виросли вже після кризи 2007-2008 рр.) І скоротити приплив ліквідності.
Величезний дефіцит рахунку поточних операцій, який потрібно було фінансувати припливом коштів з-за кордону, став основною причиною кризи 1997 р В Таїланді, де почалася криза з девальвації бата 2 липня, дефіцит поточного рахунку в 1996 р склав, за даними МВФ, 8 % ВВП. Валюти країн регіону не були вільно плаваючими, і центробанки спочатку витрачали валютні резерви, намагаючись курси утримати. Коли ж втеча капіталу стало масовим, центробанкам довелося відмовитися від захисту курсів, що спровокувало різку девальвацію. За кілька місяців криза охопила Південну Корею, Індонезію, Малайзію, Філіппіни. Під тиск потрапили валюти Гонконгу і Тайваню.
Сьогодні у цих країн профіцит рахунку поточних операцій (за винятком Індонезії, де в минулому році був дефіцит 2% ВВП). У тому ж Таїланді він склав в 2016 р 11,4% ВВП, за даними МВФ. А Корея, за класифікацією фонду, і зовсім перестала вважатися країною, що розвивається. Торгівля активізується, завдяки чому зростає експорт з країн Південно-Східної Азії, які видобувають сировину, а також електроніки - перш за все з Кореї, Тайваню та Китаю. «Більше немає слабких місць, які привели до фінансової кризи в Азії, а фундаментальні економічні показники виглядають зараз набагато краще», - стверджують економісти ANZ.
У червні приплив портфельних інвестицій нерезидентів на ринки, що розвиваються був зафіксований сьомий місяць поспіль, що стало рекордом з 2014 р, згідно Інституту міжнародних фінансів (IIF). За його оцінками, загальний приплив на їх фондові і боргові ринки в червні склав $ 17,8 млрд, а в II кварталі - $ 56 млрд. Причому більша частина припала на Азію. «З огляду на сильний результат в I кварталі, приплив портфельних інвестицій на ринки, що розвиваються в першому півріччі виявився найвищим з 2014 р», - зазначає IIF.
Історія кризи
Девальвація тайського бата 2 липня 1997 р викликав ефект доміно. Валюти п'яти азіатських країн девальвували, інвестори бігли з фондових і боргових ринків, вкладники забирали гроші з рушаться банків. МВФ з іншими міжнародними організаціями виділив $ 17 млрд Таїланду, $ 50 млрд Індонезії і $ 58 млрд Кореї. Надалі криза поширилася на Росію, Бразилію та Аргентину.
Однак країни, що розвиваються, як і раніше уразливі перед зростанням процентних ставок в США. Позичальникам в них потрібно до кінця 2018 р виплатити по облігаціях і позиках майже $ 2 трлн. Зростання процентних ставок здатний привести до подальшого зміцнення долара, через що азіатським компаніям буде складніше погашати зовнішній борг. Це може привести до зниження їх кредитних рейтингів.
Зростання долара і процентних ставок чинить величезний тиск на Китай, на всіх його торгових партнерів, на країни, що розвиваються, вказує Лоуренс Макдональд, засновник LGM Group і колишній віце-президент Lehman Brothers, автор бестселера про банкрутство банку «Колосальний крах здорового глузду».
До того ж представники ФРС США останнім часом дають зрозуміти, що, ймовірно, у вересні оголосять про рішення почати скорочувати активи на балансі центробанку. А якщо ЄЦБ, Банк Англії і Банк Канади слідом за ФРС стануть посилювати грошову політику, яка допомагала ринків, що розвиваються ліквідність може почати скорочуватися.
На відміну від кінця 1990-х рр., Коли швидке зростання в економіці США допоміг відновленню країн Азії, які змогли наростити експорт завдяки високому попиту і девальвації, сьогодні чекати допомоги від американської економіки не доводиться. У I кварталі ВВП США виріс лише на 1,4%, а після світової фінансової кризи темпи його зростання так і не перевищили 2-2,5%.
Але більш високий ризик являє сьогодні Китай. Його попит на продукцію сусідів по регіону може скоротитися через прагнення Пекіна зробити основною рушійною силою економіки сектор послуг і внутрішнє споживання. Крім того, економічна програма Китаю передбачає заміщення значної частини імпорту, особливо технологічного, власним виробництвом. Китай може замкнути на себе якщо не всю, то основну частину ланцюжка поставок в секторі електроніки, яка була основою виробничого буму багатьох азіатських країн.
Крім того, експертів не залишає занепокоєння з приводу боргових проблем самого Китаю, де сукупний борг сьогодні вдвічі перевищує середній показник для країн, що розвиваються, а корпоративний досяг в 2017 р рекордних для світу $ 18 трлн (170% ВВП). «Рішення боргової проблеми потребують багатостороннього підходу, включаючи реструктуризацію держпідприємств і зниження мети щодо зростання ВВП», - пишуть у звіті аналітики JPMorgan Chase.
Поки, визнають вони, Китаю вдається не допустити переростання боргових проблем в повномасштабну кризу. Вони пояснюють це, зокрема, тим, що ознаки стресу, створюваного борговим «навісом», традиційно сприймаються на фінансових ринках як розрізнені події, т. Е. Разові дефолти або проблеми компаній. «Однак якщо дивитися на цей стрес як на процес, то видно ознаки того, що зростаюче борговий тягар вже негативно впливає на економіку та фінансові ринки і обмежує можливості з реагування за допомогою інструментів макроекономічної політики», - вважають в JPMorgan.
