~ 8 годин
Прогулянка туди і назад: 2 дня
Що подивитися: Собор Святого Штефана, вулиця Грабен, Міхаелертор, Бургхоф, Новий Хофбург, площу Maria-Teresien-Platz, Народний театр, Віденська Ратуша, Віденська державна опера.
Розкрити карту на весь екран
Ми давно хотіли подивитися столицю Австрії і майже завжди не виходило за часом. На один день їхати безглуздо, всетаки 400 км від Мюнхена, далеченько. Потрібні були 2 дні як мінімум, адже місто як ніякий інший рясніє визначними пам'ятками, і подивитися хотілося багато. Та й пробігтися по віденським магазинам не відмовилися б. Словом, як тільки знайшлися пару вільних днів, вирушили в довгоочікувану поїздку.
Як дістатися з Мюнхена
Поїхали на поїзді, так як автобан на Відень дуже завантажений, а в пробках стояти не хотілося. Остання новинка від Сіменса, швидкісний поїзд Railjet, мчить 230 км / год і дуже комфортабельний: безкоштовний WiFi, під сидінням електророзетки, сервіс типу замовлення кави і т. Д. З зупинками доїхали до вокзалу Westbahnhof Відня за 4 години. Готель ми замовили, зрозуміло, поруч з вокзалом, так що, коротко перепочивши з дороги, рушили в місто.
У коротких поїздках краще все спланувати заздалегідь. Краще сплануєш, більше побачиш. Зрозуміло, що в такому місті, як Відень, і тижні не вистачить, щоб побачити все цікаве. Але все-таки є най-най: це розкішна архітектура Старої Відня та відомі палацові комплекси. Тому план наш був простий і очевидний: в перший день (і вечір) гуляємо по центру, у другій їдемо в приміські палаци. По можливості робимо невеликі паузи для магазинів, хоча зрозуміло, що для нормального шопінгу потрібна окрема поїздка.
Перший день: трохи Старої Відня
Отже, ми попрямували до метро , По шляху вивчаючи карту міста. Потрібно сказати, що без неї у Відні робити нічого, миттєво заблукаєш. До речі, в нормальних готелях їх видають безкоштовно. По карті самий центр Відня це площа Stephansplatz, зупинка метро з тією ж назвою, з неї ми і вирішили почати. 
Площа сама дуже красива, але головне тут знаменитий собор Святого Штефана, символ Відня. Ми бачили вже багато готики в Європі, один собор цікавіше іншого, але цей, безумовно, вражає. Здивувала покрівля, викладена кольоровою черепицею. Дуже високі вежі, хоча в Німеччині є і вище. А в Австро-Угорщині Габсбурги забороняли будувати церкви, вище Святого Штефана. Ну, раз така висота, а енергії на початку прогулянки у нас ще було в надлишку, то ми вирішили піднятися на головну вежу собору, щоб помилуватися містом з висоти. На вході ми трохи пригальмували, побачивши вивіску "343 сходинок", та ще гвинтових сходів, але все-таки вирішили спробувати правда, попотіли 🙂. І були винагороджені просто розкішним видом на місто. Вежа відкрита, на жаль, тільки до 17:30, так можна було б ще й на нічну Відня поглянути.
Спустилися вниз і зробили невелику кавову паузу в кафе "Aida" - вибір був вдалим. 
Особливо сподобався шоколадний торт "Sachertorte", той самий, який був винайдений в самому Відні. До речі про каву. Жителі Відня, та й взагалі австрійці, великі кавові гурмани, якщо не сказати просто фанати. У них безліч назв цього напою, причому своїх власних. Якщо в офіціанта попросити просто чорна кава, він подивиться на Вас здивовано. Потрібно запитати großer Mokka / Schwarzer, а якщо з молоком, то Melange. Ще краще уважно подивитися меню.
Перепочивши, ми попрямували до палацу Хофбург, головною зимової резиденції династії Габсбургів. В якості літньої резиденції вони використовували приміський палац Шенбрунн (Schönbrunn), запланований у нас наступний день. Від собору Святого Штефана до Хофбургу веде вулиця Грабен (Graben), широка і фешенебельний, найзнаменитіша вулиця в Відні.
Цікаво, що в багатьох європейських мегаполісах спостерігається "плутанина" з визначеннями: згадана вулиця Грабен фактично є площею, в Празі ж головна Вацлавська площа - насправді бульвар, про фешенебельний проспект в Парижі, названий Єлисейськими полями, і говорити не доводиться. Але повернемося до Грабен. Вулиця пішохідна, завжди багатолюдно, справжня променаді для жителів міста і туристів. Прикрашають її два фонтани і одна мармурова колона, названа "Чумної" на честь позбавлення міста від епідемії чуми в 17 столітті. Звичайно, повно магазинів, кав'ярень, ресторанів. Бутіки більшості знаменитих брендів, ми придивилися, ціни пристойні, але і вибір дуже широкий. Ми пройшли через всю площу а в невеличкій вуличці Kohlmarkt вийшли до Хофбургу. Забігаючи вперед, скажу, що Хофбург - це не просто палац, а цілий палацовий комплекс. Кожен з імператорів династії Габсбургів витончувався як міг, щоб увічнити своє ім'я якоїсь помпезною прибудовою до палацу. В результаті все палацові будівлі виглядають шикарно, але немає єдиного архітектурного стилю. А для туристів воно і краще, різноманітно і тому цікаво. 
Ми вийшли до головного входу палацу - Michaelertor, виходящeму фасадом на площу з однойменною назвою Michaelerplatz. У цьому крилі палацу всі туристи в обов'язковому порядку йдуть дивитися імператорські апартаменти, де понад 100 років тому жила знаменита подружня пара: останній імператор Австро-Угорщини Франц-Йосиф і його дружина Єлизавета Баварська, більше відома в історії як Сісі. Ми за часом в музей вже не потрапляли, так що довелося задовольнятися зовнішніми враженнями. Тим, хто хоче обов'язково пройтися по віденським музеям, дводенної поїздки звичайно не вистачить. У цій же частині палацу знаходиться знаменита іспанська школа верхової їзди, яка робить красиві уявлення, відомі як віденський кінний балет. Судячи з фотографій і цінами на квитки, видовище цікаве і популярне.
Ми пройшли через арку у внутрішній двір Бургхоф (Burghof). Звідси можна потрапити в знамениту Скарбницю, де зберігаються багато реліквій династії Габсбургів і імператорів Римської імперії. Головні серед них - імперські Корона, Меч і Спис долі, якими коронували майбутніх монархів. Зібрана колекція вважається настільки священної, що Гітлер перевіз її в Нюрнберг, думаючи, напевно, коронувати себе як імператора Третього Рейху. Але не вийшло, після війни вона була повернута на місце, в Хофбург. 
Ми пройшли далі ще через одну арку і потрапили на площу Хелденплац (Heldenplatz), на яку виходить фасад палацу Нойбург (Neue Burg). І знову доводиться згадати фюрера, він тут тримав урочисту промову, присвячену аншлюсу Австрії. Палац Нойбург вже не старовинний і не такий розкішний, але все одно помпезний і величний, побудований перед Першою Світовою війною. Наступного за Хелденплац площі Maria-Teresien-Platz стоять один проти одного ще два палаци з розташованими в них музеями природознавства і історії мистецтв. Для музейних фанів скажімо ще, що в лівому крилі Хофбурга, якщо дивитися на Michaelertor, знаходиться найбільший художній музей Відня - знаменита Альбертіна. Н-да, подумав, що тільки на музеї Хофбурга потрібно дня два, все ж віденські музеї навряд чи й самому жителю міста вдавалося переглянути. 
Покінчивши з Хофбургом, ми вийшли на Ringstrasse - кільцеву вулицю, яка оперізує центр, або Старе місто. Астрійци, як і німці, великі любителі ділити одну і ту ж вулицю на шматки і давати їм різні назви. Це відноситься як до прямих, так і кільцевих вулицях, так що потрібно бути уважним до цієї плутанини. Ми йшли по одній і тій же кільцевої, але то по Burgring то по Universitätsring, то по Opernring і т. Д. Загалом, ми попрямували по кільцевій спочатку по карті вгору в сторону ратуші. Пройшли повз парламент з колонним грецьким фасадом і незабаром опинилися на ратушній площі. Тут знаходяться два архітектурних шедевра - Народний театр (Burgtheater) і власне сама ратуша (Rathaus Wien). Кажуть, милуватися ними краще ввечері, коли будівлі в подсветках, але нам і в сутінках дуже сподобалося. На вечір ж у нас залишалося краще, що можна побачити в цей час доби - Віденська опера. 
Ми спустилися по кільцевій вниз і дійшли до Оперного театру, коли вже стемніло. У вечірньому підсвічуванні будівля виглядала просто незрівнянно. Якраз через півгодини починалося вечірню виставу, в цей день йшов балет "Шедеври XX століття". Зауважимо, що сьогодні в Віденському оперному театрі практично всі перші солісти і солістки в балетній трупі - російські. Публіка перед входом вже починала збиратися, більшість в дорогих вечірніх туалетах. Відзначили для себе, що в німецьких театрах дресскод більш демократичний. Тут же перед входом пропонувалися квитки з рук, набагато дорожче, ціни явно від спекулянтів. Нормальні ж квитки на хороші місця коштують в межах 100 - 200 €. Але видно попит є, жителів і особливо туристів з грошима вистачає. Для любителів є альтернатива подивитися виставу безкоштовно, не заходячи в театр. На будівлі опери вивішений великий екран з трансляцією із залу наживо, перед яким розставлені стільці в кілька рядів. Ми теж тут розташувалися і хвилин 30 дивилися: гарний балет і музика, все на свіжому повітрі, словом, атмосфера затишна. Навіть тут все місця в "залі для глядачів" були зайняті. 
Вечір ми продовжили в затишному ресторанчику "Medusa" на площі Neue Markt по вулиці Kärntner Straße. Вулиця теж пішохідна і торгові, з магазинами і бутиками. Тут недавно відкрився, за адресою Kärntnerstr. 24, новий фірмовий магазин від Сваровскі "Swarovski Megastore" - величезний триповерховий торговий центр з чудовим зовнішнім і внутрішнім дизайном. Взагалі вся вулиця дуже жвава і яскрава, тому ми сіли за столик на свіжому повітрі. Ціни в ресторані низькими не назвеш, але вечеря і атмосфера навколо сподобалися.
Для довідки: за сьогоднішній день ми подивилися тільки одну третину Внутрішнього (Старого) міста.
Другий день: палаци і парки Відня
Що подивитися:Палац Шенбрунн (Schönbrunn), Палац Бельведер (Belvedere), Хундертвассерхаус (Hundertwasserhaus), Віденське колесо огляду (Wiener Riesenrad).
Розкрити карту на весь екран
На наступний день ми продовжили похід по "Габсбурзьким місцях" і вирушили до палацу Шенбрунн (Schönbrunn) - літній резиденції австрійських імператорів. До нього веде гілка метро U4 до станції з однойменною назвою.
Відразу видно, що резиденція річна - чудовий доглянутий парк, трохи схожий на Версаль або Петергоф, є головною визначною пам'яткою цього місця. Сам же палац поменше і скромніше Хофбурга, але по архітектурі виглядає органічніше і не таким важким. Приїхали ми досить рано, годині о десятій, а на парковці вже стояло 5 туристичних автобусів і черга в каси хвилин на тридцять. Рада - краще купити квитки заздалегідь онлайн, в них буде прописано час екскурсії по палацу. Можливі два варіанти турів по палацу - Imperial Tour і Grand Tour. Grand Tour трохи довше і на 3 € євро дорожче, ми його і взяли. Добре, що був аудіогід російською, інакше б зовсім загубилися в незліченних розкішних імператорських покоях і залах. До речі, для туристів відкрита тільки "невелика частина" приміщень палацу, інші здаються приватним особам і фірмам. Але і вона вражає, особливо Дзеркальний зал, в якому проходили більшість прийомних церемоній. Сам Моцарт, будучи ще дитиною, грав тут свої твори. Дуже багато великих людей в різні роки жили в палаці, навіть сам Наполеон Бонапарт, який проводив засідання в Лакової кімнаті. 
В цілому вся екскурсія зайняла близько години, і потім ми вийшли прогулятися по парку. Весь парк складається з акуратно підстрижених зелених галявин і кущів, з яких навіть зроблений оригінальний лабіринт, яким більше двохсот років. На невеликому підвищенні знаходиться стилізований під античний павільйон з колонадою, названий Глорієтта, звідси відкривається приголомшливий вид на місто. Тут ми перекусили в затишному кафе, непогана австрійська кухня.
Після обіду ми вирушили ще в одну літню резиденцію, але на цей раз не імператорську. 
Йдеться про палацовому комплексі Бельведер (Belvedere), що належали знаменитому австрійському полководцю Євгенія Савойського. Цей в 17 столітті не дозволив туркам завоювати землі Австро-Угорщини, за що і отримав королівський подарунок у вигляді палацу. До місця доїхали на трамваї "D" від Віденської опери. За розмахом палац поступається Шенбрунн, але парк дуже гарний і теж чудовий вид на місто. Для цього і будували приміські резиденції на пагорбах і схилах. У самому палаці крім розкішних залів (нам особливо запам'ятався мармуровий), можна подивитися картини знаменитих майстрів в Австрійській галереї, але для цього потрібно запастися часом години на два. Ми ж мали намір відвідати еше пару місць у Відні, тому екскурсією по палацу і обмежилися.
Тут у Відні нам порадили подивитися і сучасну архітектуру, зокрема унікальний за задумом житловий будинок Хундертвассера (Hundertwasserhaus). Ми спустилися по парку вниз до трамвайної зупинки Rennweg, доїхали потім до зупинки Maxergasse і пройшли ще трохи пішки. Будинок знаходиться в житловому кварталі за адресою Kegelgasse 34-38. Його архітектура дійсно своєрідна: відсутні чіткі геометричні форми, багато зелені (навіть на даху) і кольору. Відомий австрійський художник і архітектор Хундертвассер втілив в цьому житловому будинку свої ідеї єдності людини і природи, причому весь проект зробив безкоштовно. Загалом, варто було подивитися, подібного ніде не побачиш. 
До зворотного поїзда в Мюнхен у нас залишалося кілька годин і ми вирішили ще раз поглянути на Відень з висоти, на цей раз з самого старого в світі колеса огляду, яке до сих пір збереглося. Йому більше ста років і знаходиться воно в парку Пратер, улюбленому місці відпочинку жителів міста. Цей раритетний атракціон видає при русі всякі шуми і скрипи від бувалих вагончиків, але нам все одно хотілося покататися, щоб кинути прощальний погляд на Відень. Ми піднімалися вгору, вдивлялися і дізнавалися знайомі міські обриси і думали, що за ці два дні місто стало нам уже не таким чужим.
Більше інформації про Відні Ви знайдете на офіційному сайті: www.wien.info .
