- Всі музиканти - в гості до нас Фото: ЧТК / Далібор Глюк Мартін Шімша, фото: Лорета Вашкова «У...
- «Старек» - зовсім не старий
- «Чехія для нас - відкриття»
Всі музиканти - в гості до нас
Фото: ЧТК / Далібор Глюк 
Мартін Шімша, фото: Лорета Вашкова «У 1946 році в Стражніце були представлені колективи всіх держав, що здобули перемогу над фашистською Німеччиною. Організатори також прагнули показати багату культуру Східної Моравії і вирішили проводити захід і в наступні роки. Вся робота, пов'язана з організацією фестивалю, спочатку цілком лежала на плечах місцевих жителів і викладачів гімназії. Зокрема, викладачеві вляглися (Володимир вляглися, пізніше декан Природно-наукового факультету, 1888 - 1947), пристрасного фольклористові, вдалося переконати владу міста, що ініціатива, пов'язана з презентацією місцевої культури, варто їх підтримки. Аж до 1956 р всю підготовку огляду забезпечували самі жителі Стражніце. У 1956 р була заснована спеціальна канцелярія з питань організації цих урочистостей. Вона влаштувалася в стражніцком замку і перетворилася в Національний інститут народної культури. Тут же і закипіла нова діяльність інституту »,
- розповів «Радіо Прага» директор Національного інституту народної культури Мартін Шімша.
Потреба у збереженні традиційної культури
Фото: ЧТК / Ігор Зегл У 1956 р стражніцкій свято поряд з міжнародним музичним фестивалем «Празька весна» і кінофестивалем в Карлових Варах входив до трійки найбільш масштабних культурних оглядів в рамках всієї Чехословаччини.
«Тому Карлові Вари, Стражніце і Прага утворили щось на зразок уявного трикутника, в якому показували найважливіше з того, що взагалі можна було в ті часи побачити в Чехословаччині. Це була свого роду вітрина, що служила «провідником» місцевих жителів в світ зарубіжного фольклору, причому не тільки в особі колективів з соціалістичних країн, але також з держав Африки, Азії та Південної Америки. Саме в 1956 р число гостей зі згаданих країн істотно зросла. Для нашого населення це представляло чи не єдину можливість зустрічі з представниками екзотичних культур ».
Відвідуваність в ті роки досягла свого піку. Стражніце, де сьогодні проживає понад 5,5 тис. Осіб, буквально брали штурмом: в невелике містечко приїжджало, як згадують місцеві жителі, навіть до 100 тисяч любителів народної творчості.
«Це навіть складно собі сьогодні вже уявити, але дерев'яні амфітеатри того часу були значно ширшими, ніж ті, які прийшли їм на зміну. Їх ремонтували щороку. Люди приїжджали сюди на мотоциклах, які залишали на великій стоянці. Ночували, - якщо взагалі можна вважати це нічним відпочинком, так як люди співали і танцювали в Стражніце не тільки весь день безперервно, але і всю ніч, - в наметі в кемпінгу або прямо в поле. У місцевих школах дітей навіть відпускали на канікули на весь тиждень раніше - в класах ночували учасники фестивалю. А сьогодні майже всі гості огляду влаштовуються на нічліг в пансіонатах і готелях ».
- Що ви вважаєте найбільшим своїм досягненням на сьогодні?
«Збереження живого і безпосереднього інтересу перш за все у представників молодого покоління до фольклорного фестивалю. У 1990-ті роки виникло побоювання, що в міру відходу зі сцени фольклористів середнього покоління з числа активних танцюристів помітно зменшаться і ряди нашої публіки. На щастя, цього не сталося. До нас, навпаки, приїжджає величезна кількість молодих людей, для яких першочергово важлива навіть не програма, яку вони можуть бачити на стадіонах, а безпосередній контакт з тутешнім фольклором ».
Фото: ЧТК / Ігор Зегл Цю потребу відображають такі тематичні програми як Noc s hudci ( «Ніч з музикантами»), яка проходить в дні огляду з 19.00 до 02.30.
«Багато учасників ансамблів або поодинокі виконавці, наприклад, приходять в наш замковий парк - це може бути зустріч трьох скрипалів. До них приєднуються інші хлопці і дівчата, і все разом пoют і танцюють. Так вони можуть по-справжньому долучитися до традиції і відчути дух народної творчості. В цьому немає нічого запрограмованого і штучного »,
- розповів Російській службі «Радіо Прага» Мартін Шімша, на прощання заспівав для нас, журналістів, o бенкеті, тривалому на чотири доби ...
«Губить людей не вино ...»
До слова, пісень і музики, що супроводжувала з давніх часів народні бенкети і свята в Чеських землях, тут присвячені окремі програми з жартівливими назвами. «Пісеньки під пінної шапкою» - чеському національному напою, а моравському провину - Víno budí k zpěvu - voda k hněvu. Що можна, мабуть, перевести як «Губить людей не вино, губить людей вода». Місцеве вино називають «ковтком чистого золота», «причастям», необхідним для підтримання здоров'я, і нагороджують безліччю захоплених епітетів. Наявність в пісенному арсеналі чеського і моравського народів безлічі «веселих картинок» і формул національного рівноваги, що свідчать про давню тязі до продуктів бродіння і виноробства, не перестає дивувати, навіть якщо ви прожили в країні не одне десятиліття.
«Старек» - зовсім не старий
Конкурс на звання кращого виконавця танцю вербуньк, Фото: ЧТК / Ігор Зегл Численних шанувальників народних традицій залучають також розважальні вечори в супроводі цимбалів та духових оркестрів, секція «З волоської скарбниці» і особливо конкурс на звання кращого виконавця танцю вербуньк з регіону Моравська Словаччина. Він поповнив список шедеврів нематеріальної спадщини людства ЮНЕСКО в 2005 році, що заслуговує на окрему розповідь. Літнім дзвоном цимбалів обдарував гостей свята і вечір «Від Шумави до Альп», що представив музичну спадщину Чехії, Баварії та Австрії.
У Стражніце вам розкажуть і про те, що слово «Старек» не має нічого спільного зі старим. Так величали старшого товариша, якого вибрали відповідальним за організацію, як правило, молодіжного гуляння у вільний від робіт час - на храмової або інший народне свято. До його помічниці в Моравської Словаччини зверталися «старка», а в Горацкой або Брненським області - «Старкова». В інших регіонах Старком називали відповідав за хід млини.
«Чехія для нас - відкриття»
Ансамбль «Танок», фото: ЧТК / Далібор Глюк А що означає слово «танок», що дало назву краснодарському ансамблю? Танки близькі до хороводів. Поняття «водити танки» відповідає загальноросійському поняттю «водити хороводи». Це древній південно-російський і український народний масовий обрядовий танець, з піснею і елементами гри. Слово - Галині Гугіной, художньому керівникові ансамблю «Танок», вперше виступає в Чехії. Основний кістяк репертуару хореографи, в тому числі попередники нинішнього, збирали по крупицях, причому на протязі більше 50 років.
«У нас регіон жаркий і сонячний, два моря - Чорне та Азовське, тому ми люди сонячні, веселі і темпераментні. Представляємо козацьку культуру з нашого регіону Кубані, і у нас є кілька номерів, які представляють російську культуру. У Стражніце ми показуємо основні наші номери, включаючи урочисте «Козаче вітання». У фіналі хлопці виконують дуже багато трюків, показують свою силу і завзяття. Приїхала з нами і вокальна група, яка багато в чому нам допомагає. Вони виконують дуже гарні пісні Кубані і Росії, тому вийшла цілісна вокально-хореографічна програма.
Ансамбль «Танок», фото: ЧТК / Далібор Глюк Два роки тому ми їхали до Італії та Австрії, заїжджали в Прагу, де гуляли два дні. Тоді ми не брали участі у фестивалі, а в цьому році нам дуже пощастило - ми дуже хотіли потрапити до Чехії. Це дуже цікава, красива і близька нам по своїй культурі країна. Перебуваючи тут ось уже кілька днів, ми відчуваємо себе дуже комфортно і добре, тому що люди приймають нас дуже по-доброму. Всі усміхнені і гостинні, вони кажуть нам: «Ми не говоримо по-російськи, але розуміємо». Ми дуже хотіли б до вас ще раз потрапити. Фестиваль - дуже цікавий »,
- поділилася враженнями з Російською службою «Радіо Прага» Галина Гугіна, з якої ми також розмовляли про спільність слов'янських танців і відвідування членами ансамблю місцевого етнографічного музею.
Що ви вважаєте найбільшим своїм досягненням на сьогодні?